Напрямки:
Театр Музика Кіно Для дітей Освіта Візуальне мистецтво Танець Перформанс Література Школа журналістики Еко-програма Фешн-арт

Політика платних заходів

Вхід на фестиваль платний протягом усіх 11 днів.

Вартість входу: 50 грн, окрім дня відкриття (в день відкриття вартість входу складає 80 грн.)

Графік роботи:
з понеділка по п’ятницю – з 15:00 до 23:30
в суботу та неділю – з 12:00 до 23:30

Вхідний квиток дає право входу на територію фестивалю та відвідування безкоштовних заходів.

На платні події необхідно придбати квиток (онлайн, в касах міста або при вході на територію фестивалю). Квиток на платні події не потребує додаткового придбання вхідного квитка.

Читати усi умови

ВЕРЕСЕНЬ

Коридор

Коридор

  • 22.09.2015
  • 20:00-21:00
  • Танець
    Хореографія (13 Павільйон)

Юрій Пристаєцький

Вхід  платний - 100 грн.

Син народився усміхненим і цікавим до всього. Кожна деталь, кожен міліметр цього світу будить у ньому жагу до дослідження, вабить його, зачаровує. Його першою зупинкою стає Кімната Сім’ї. Тут він абсолютно щасливий: навколо стільки неймовірного і цікавого, а поруч найрідніша людина у світі – Мама. Вона стала для нього всім. А вона… Не можна сказати, що вона його не любить. Все ж таки, попри непевність свого положення, вона відмовилася від аборту і дала йому життя. Вона доглядає за Сином, виховує, вона іноді пестить його і грає у смішні дитячі ігри. У нього є своє місце у її серці. А трохи згодом, там, у її серці, з’являється місце ще для якогось високого, дивакуватого чоловіка, у котрого вона закохалася. А потім там бронює місце побільше ще один чоловік, а тоді ще один. Що ж лишається Сину? Все менше і менше, поки не лишається зовсім нічого. Його грубо витісняють з його маленького світу, відбирають його простір, поруч з Мамою йому більше не має місця – його викидають просто за двері його дому.
Яким потужним є його гнів! Як вирує в ньому образа! Це сплетіння палючих відчуттів перетворюється на справжнього монстра, котрий ладен знищити все на своєму шляху: винного, невинного навіть того, хто його породив! Син не йме віри, що цей жах – це породження його ж душі. Монстр лякає його. Ще секунда - і це небезпечне створіння кинеться на Сина і пошматує його!
Порятунок приходить зовсім неочікувано - у коридорі з’являється Друг, він хапає Сина за руку і ховається разом з ним від монстра у Кімнаті Дружби. Син насторожено знайомиться з Другом, хоча і вдячний за порятунок. Та як можна не довіряти Другові? Адже йому можна розповісти все, він не засуджуватиме, він підтримає у будь-якому починанні. З ким і ще, як не з Другом почати втілювати у життя свою Мрію - будувати найкращий у світі будинок, де буде жити щастя, де вистачить місця і для нього, і для Друга, і для їхніх сімей. Гарний будинок виходить, світлий. Хіба можна таким з кимось ділитися? Страшний задум в’ється у серці Друга. Він так довго був поруч з Сином. Він заслужив на винагороду. А що як він забере будинок собі, забере всі статки? А Син ще собі заробить… Ця зрада захопила Сина зненацька. Стільки зусиль, стільки віри у краще, стільки сподівань – і все в нікуди. Все брутально вкрадене Найкращим Другом. Його знову обманули. Ним скористалися. В нього все відібрали. Знову. І знову прокидається страшний монстр. Він сильніший, він страшніший, він не один – тепер це кровожерлива пара, котра прагне помсти і крові. Син з переможним блиском в очах спостерігає, як цей страхітливий дует хапає Друга, як вони роздирають його. До невідворотного лишається пару секунд, пару рухів – і Гнів, і Помста вб’ють Друга. І цієї миті Син зупиняється, він не може вбити того, хто був йому близьким, хай навіть той і зрадник, хай навіть він спричинив жахливий біль. Син віддирає Монстрів від Друга і вивалюється з ними у коридор. Кімнату Дружби він закриває для себе навічно. А монстри шаленіють. Вони шукають собі жертву. Вони не тямлять себе від люті – це прагнення помсти, біль і відчай вирують у душі Сина. Він ненавидить всіх, весь світ і в першу чергу себе самого за те, що сталося! Оскаженілі монстри відчувають приреченість жертви. Вони підбираються все ближче… Та якась сила опускає Сина на коліна, він звертається до Творця, до того, хто знає відповіді на всі питання, він молить про допомогу, про знак, про щось, що врятує його від самого себе. Син не сподівається на відповідь, хіба зглянеться Творець на того, хто нікому не потрібен? Але молиться від усього серця. І відповідь не змушує себе чекати. Вона з’являється у вигляді дивовижної дівчини. Син зачаровано дивиться на неї, не може ані на мить відірвати погляд. А вона спокійно наближається до монстрів. Син лякається, вона у небезпеці! Він хоче крикнути, зупинити її! Та Дівчина вже біля чудовиськ, вона пестить їх, заспокоює, під її доторками вони перетворюються ледь не на кошенят, готових виконувати будь-яку її забаганку.
Так починається довга і взаємна історія глибокого, справжнього кохання. У Кімнаті Кохання йдуть роки за роками. Їх не назвеш легкими: справжнє кохання не буває без випробувань, сліз і болю. Але вони все долають, разом вони йдуть уперед, розчиняються одне в одному, живуть одне одним. Немає у світі людини, щасливішої за Сина. Він вже посивів, та і її час не пошкодував, але вони так само захоплено дивляться одне на одного, так само дихають один одним. А одного вечора її серце зупиняється. У цьому світі все має свій край, дісталося свого і її життя. Син в розпачі. Він не може повірити! Знову! Знову він залишився сам. В цій кімнаті, Кімнаті Кохання лишається його серце, його душа. Роздавлений втратою він знову опиняється у коридорі. І жахом помічає, що його шлях теж майже завершився. У коридорі нікого немає, стіни насуваються на нього, часу все менше… І тоді він кличе своє минуле, він кличе тих, ким дорожив, без кого не міг. Він згадує Маму, згадує Друга, він шепоче ім’я Коханої. Його кривдили, йому робили боляче, та зараз чомусь на думку приходять лише ті миті, коли він був щасливий. Коли йому усміхалася мама, коли з другом вони так захоплено будували найкращий у світі дім, коли він тонув в очах своєї найкращої половини. І він вибачає. Щиро і до останку. Усі свої потаємні, приховані і виплекані образи, страхи, притлумлені жахи він відпускає. Звільняється від них, дихає нарешті на повні груди.
Він прожив. Він пробачив. Він знає, як це бути справді щасливим. Він вже не боїться зробити крок туди, за межу. У невідомість.